Меморіальний довідник

1. Одразу після смерті

Куди дзвонити, коли людина померла

Якщо смерть настала вдома і це не очікувана під наглядом лікаря подія — одразу телефонуйте 103 (швидка) або 101 (поліція/ДСНС). Лікар швидкої констатує смерть і видасть первинний медичний документ. Якщо людина померла у лікарні, морзі або під наглядом сімейного лікаря — медичне свідоцтво про смерть видає заклад, де наступила смерть. Не переміщуйте тіло до оформлення документів. Якщо смерть насильницька або раптова поза медзакладом — спочатку 102 (поліція), вони викличуть лікаря й зафіксують обставини.

Перші кроки (день смерті)

1. Отримати медичне свідоцтво про смерть (лікар швидкої, сімейний лікар, лікарня або морг). 2. Із цим свідоцтвом звернутися до РАЦС (орган реєстрації актів цивільного стану) — за місцем смерті, проживання або поховання. Заяву про реєстрацію смерті подають не пізніше 3 днів. 3. У РАЦСі видають «Довідку про смерть» (форма 1-П) — саме вона дає право на поховання та пільгове місце. 4. Обрати ритуальну службу або поховальне бюро для транспортування й організації. Не поспішайте: усі кроки можна зробити впродовж кількох днів.

2. Документи та поховання

Які документи потрібні для поховання

Для поховання достатньо: медичного свідоцтва про смерть і довідки форми 1-П з РАЦС. Паспорт померлого знадобиться у РАЦС для оформлення. Дозвіл на поховання та місце видає адміністрація кладовища на підставі форми 1-П (безкоштовно в межах норми або платно за додаткову ділянку/послуги). Для підпоховання до родинної могили — документ на право користування ділянкою. Свідоцтво про смерть (кольорове, для архіву) видають там само в РАЦС.

Види поховання

Тіло ховають у домовині в землю — найпоширеніший варіант. Кремація дозволена в Україні: прах у урні ховають у землю, у колумбарій або (на спеціально відведених майданчиках) розвіюють. Підпоховання — коли поруч уже є родинна могила з вільним місцем. Вибір залежить від побажань померлого, віросповідання родини та наявності ділянки.

Відспівування, панахида, парастас: що це

Відспівування (чин похорону) проводить священник перед похованням — це прощання. Панахида — коротша заупокійна служба, яку можна замовити будь-коли. Парастас — урочиста панахида з великим числом свічок, зазвичай на 9-й, 40-й день і в роковини. Літія — коротка молитва на могилі, яку родина часто читає сама без священника. Усе це можна замовити в храмі наперед.

Що ставлять на поминальний стіл

Традиційно: кутя (пшениця з медом або маком), узвар (компот із сухофруктів), борщ, вареники, м'ясна страва, риба, пироги, запечена птиця. Алкоголь — за бажанням родини, помірно. Страви прості, домашні. Головне — спільна молитва й тиха згадка, а не багатство столу.

Догляд за могилою

Могилу прибирають перед кожним поминальним днем і навесні після зими. Сміття виносять із кладовища, не лишають на чужих ділянках. Квіти — живі або штучні, за звичаєм родини. Хрест і табличку тримають чистими. Якщо поруч родинна ділянка — доглядають усе разом. Узимку прибирати можна, але не руйнуйте кригу біля пам'ятника.

3. Традиції, поминальні дні та етикет

Календар поминальних днів

Церква виділяє особливі дні пам'яті: 9-й і 40-й день після смерті, роковини (день смерті щороку), Вселенські батьківські суботи (перед Великим постом і напередодні Трійці), Радониця (вівторок після Великодня), Дмитрівська субота (восени), Провідна неділя. У ці дні правлять панахиди й прибирають могили.

Що робити на 3-й, 9-й і 40-й день

3-й день — поминальна трапеза вдома після поховання. 9-й — замовляють панахиду, готують поминальний обід, дають милостиню. 40-й — найбільший поминальний день: парастас, загальна вечеря, завершення активної жалоби. Після 40-го згадують померлого в роковини та на батьківські суботи. Терміни рахують від дня смерті, включно з ним.

Роковини смерті

Щороку в день смерті родина згадує померлого: панахида, спільний стіл, відвідування могили. Це тиха згадка, не свято. Можна запалити свічку вдома й прочитати молитву. Багато родин у цей день оновлюють фото або відео пам'яті.

Як поводитись на кладовищі

Зберігайте тишу й повагу: не голосіть, не вмикайте музику біля чужих могил, не фотографуйте чужих людей без дозволу. Не сідайте на чужі могили й не ходіть по них. Не лишайте їжу чи алкоголь на плиті — це марновірство, не традиція. Дітей беріть із собою й тихо пояснюйте суть. Поважайте чужий жаль так само, як свою втрату.

Що нести на могилу

Несуть квіти (парна кількість живих або штучних — не одну), свічку, вінок із траурною стрічкою. Їжу не лишають — її подають на поминальному столі вдома. Можна прибрати сміття й полити квіти. Табличку чи хрест тримають чистими. Особисте лишається між вами й пам'яттю, без показу.

4. Молитви

Молитва за упокій

Найпростіша молитва, яку читають удома або біля могили: «Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого (ім'я), і прости йому всі провини вільні й невільні, і даруй йому Царство Небесне». Читати можна щодня. Церква також радить подавати за померлого Святе Причастя й милостиню живим.

Псалом за померлих

Часто читають 90-й псалом («Живий у помочі Вишнього…») і 118-й як утіху. Для заупокійної служби священник добирає псалми за чином. Знати напам'ять не обов'язково — достатньо щирої згадки імені. Можна запалити свічку «за упокій» у храмі.

5. Особливі випадки

Військове поховання захисника

Загиблому захиснику надають військові почесті, виконання гімну, зустріч кортежу. Родина оформлює статус через районний (міський) ТЦК та СП і отримує одноразову грошову допомогу та пільги (деталі — на сайті Міністерства у справах ветеранів). Питання поховання координує ТЦК разом із родиною. Прах можна перепоховати пізніше за бажанням родини — окрема процедура з дозволу.

Безвісти зниклий: визнання померлим

За загальним правилом суд визнає людину померлою після 3 років з часу зникнення. Для захисників і осіб, зниклих у зв'язку з бойовими діями, передбачений окремий (скорочений) порядок. До рішення суду оформити поховання чи плиту не можна, але можна створити сторінку пам'яті без поховання. Рішення суду вносять у РАЦС для видачі свідоцтва.